В окулярах для читання

В окулярах для читання
Іду цей день зимний читаю
(Намагаюсь про Вас не думать)
Ось груша роздягнена скручена в ієрогліфі
Сніговик брудовик що давно розмок
В рядочок дома́ на скрипковому грифі
В небі потріскує сонця жовток
Ціла вулиця як іноземна брошура
Наїжачилась кішка
Накошатились їжаки
Серед знаків помітні лише розділові
Очі — то крапки. Ла́пки — лапки́
Годі то й розбирати!
(Звісно, між нами також тире
Усе місто між нами
І двері. Дверцята
Щось, що викручує серце живе)
Там автівки ковзають нетерпляче
Дорозі автографи роздають
Пані в червоному відвернулась і плаче
Теж за кимось сумує мабуть
Там вітерець о гойдалку треться
Собака слинить кістляву тінь
І все в цьому зимному дні несеться
Ой як нудно несеться
Кудись в далечінь
У читацьких тих окулярах
Слова жодного не розібрать
Двоголові будинки у двоповерхових хмарах
Просто тихо пливуть
Ще тихіше стоять