Край Образ
Ще з глибокого дитинства всі знають про деякі незмінні закони Всесвіту, що приносять людям вигоду і користь. Наприклад, можна обміняти молочний зуб на четвертак, якщо покласти його під подушку. Або залишити там же книжку перед іспитом, щоб уночі знання самостійно перетворилися на пару (тиск же величезний!), конденсувалися і через дихання проникли тобі в голову. Усі мають право загадати бажання на падаючу зірку, або метеорит*, а також у курсі свого передноворічного обов’язку попросити щось у Святого Миколая. Система знаків і підказок працює як годинник: чорні кішки, відчувши чиєсь лихо, одразу мчать до доріг; генно-модифікований мох із вбудованим компасом завжди обирає північний бік дерева, хоча потай мріє рости скрізь, де заманеться; ложки й підлога оснащені магнітами, тож добрі звістки змушують ложки магнітитися й падати; ну а скільки всього треба, аби фіксувати тих безстрашних дурнів, які вирішили зазирнути в розбиті дзеркала (і яку гнучкість демонструють тут закони про конфіденційність даних), краще навіть не уявляти! Такий устрій світу.
Але мало хто замислюється, скільки невидимої (і, між іншим, неоплачуваної) роботи за цим стоїть. Штаб Зубних Фей з біноклями, спрямованими в дитячі спальні, секретні типографії, що друкують підручники, здатні переводити текст із символічної форми в газоподібну, суворі агенти в чорних піджаках з подертими рукавами, що тренують таких самих синяво-чорних кішок. Дітей з кожним роком стає тільки більше, а Святий Миколай у нас досі один (і, судячи з його схильності до перфекціонізму та невміння делегувати, один він і залишиться). Люди нещадно знищують ліси (а разом з ними й чудовий “північний” мох), але продовжують сподіватися, що якийсь працьовитий вовк приструнить їхніх трилітків, покусавши їм бочки́. Зозулі-математики цілісіньке літо змушені підраховувати, скільки в кого років у запасі. Як нешанобливо підійти під їхнє гніздо, і спрямувати погляд до телефону, навіть не поцікавившись! Але мова зараз не про це.
Є й більш таємні механізми, що працюють все з тією ж безвідмовною справністю, але більшістю не помічені. Справа в обрáзі. Так, в тих ситуаціях, коли вам наступили на білий кросівок у метро, а ви змовчали (і навіть не забруднили мерзотника у відповідь), або коли чоловік забув найважливішу для вас дату (річницю? день народження вашої мами? собаки? числа, в яких він обіцяв узяти відпустку? все-все безсоромно забув!), або коли викладач поставив мінус перед омріяною п’ятіркою (нині це називають 89 балів), або хтось щось наплутав… Загалом, головне, що це лють, яка залишилася всередині. Якісь слова були проковтнуті. Іноді можна образитись і заздалегідь, просто віщуючи невдалий результат, хоча нічого поганого ще не сталося. А коли нічого не сталося, але мало статися, о, це взагалі в десятки разів гірше! Потім, вдосталь подувшись, людина іноді каже: я ображалась, але вже не пам’ятаю на що. Як таке можливо? Оскільки ніщо не береться з нізвідки, а щось не пропадає в нікуди, то й таке сильне неперетравлене почуття не може просто зникнути. Невідомо, як обходяться з обуренням в інших країнах, але в Україні (згідно з надійними джерелами, позбавленими розігравшоїся фантазії) всі обрáзи відправляються на утилізацію в Яремчанщину. Вважається, напевно, що на свіжому гірському повітрі, в оточенні хвойних посадок, їхній згубний вплив вдасться пом’якшити. Місце швидко отримало назву “Край Обрáз”. Усі застарілі недомовки пакують у щільні сміттєві пакети, вантажать у машини різних марок і розмірів, і везуть сюди на переробку. Відпочивальники неподалік приїжджають додому справді відпочившими, оновленими ще й тому, що весь їхній негатив забирають швидше. Але як і з Зубними Феями, робочої сили останнім часом критично не вистачає, адже кількість обрáз стрімко зростає. Особливо велике навантаження припадає на вихідні, коли люди проводять час сім’ями, і приводів засмутитися стає незліченна безліч. Але найбільшу загрозу становить, звісно, інтернет. Баталії в соціальних мережах, ненависники відео-каналів, несхвальні коментарі під фото і натовпи ображених контекстною рекламою… У Краї Обрáз уже років десять не було обідніх перерв або канікул.
Простого рішення тут немає, тим паче, що показово, ніхто в Яремче на це не ображається (і навіть не озвучує), бо не хоче додавати собі роботи.
Але нам принаймні слід пам’ятати про те, як багато сил вкладається на Землі в те, що, на перший погляд, здається настільки нестабільною рівновагою.
* Дрібним шрифтом: Право на загадування бажань жодним чином не означає їх виконання. Детальні умови акції дивіться на сайті zhyty-bolyache.com